Безумовну любов бережу - вона світла

10031
Публікація: 28.03.2026
Вірш
Завершено

Безумовну любов бережу — вона світла

Матусині руки, то янгола крила.

У муках, у болі маля народила.

Вклонюся матусі за дарунок — вітрила.

За ночі безсонні, за кожну молитву,

За милість твою — вона сонцем зігріта,

За кожну сльозину, серцем пролиту.

Стиха дитя своє перехрестила.

На щастя у душі благословила.

У світ — доросле життя — відпустила.

Любити навчила аж до небосхилу.

Мамо, молитва твоя зігріває тендітна.

Безумовну любов бережу — вона світла.

— Доню, у Бога молю тобі долю привітну!

Думки материнські — особливі та чисті.

Вона вже в роках, а душею ще щира.

Без причини любити, то мамина сила.

Матінко сива, ти доні колиска,

Добре, що ти в мене поруч, так близько...

Ще раз вклонюся тобі, нене, низенько.

Всевишній, даруй здоров'я, збережи Її крила!

Автор: Наталія Синюшко

26.03.2026р.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі