Гаряче і холодне
00118
Ось і правда мила,
Ось і літо стихше
Наповнюється хмарами.
Ще не висохла порода,
Яка створила ці
Заплутані скарбниці.
Зі землі повстають,
Як фенікси з попелу.
З палаючим обличчям
Вони летять з жагою.
Ось і брехня мила,
Ось і зима нестихша
Зі зведеними сугробами.
Це висихають калюжі,
Дотепер вони вічні,
Як останні слова.
З неба падають,
Мов великі краплі -
Зі совістю в душі
Дадуть прегарну ніжність.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯