Три погляди.
Одна сцена — три погляди»
Тренує: POV, характеризацію, підтекст.
Опиши одну й ту саму людину, яка входить до кімнати, тричі:
очима людини, яка її любить;
очима людини, яка її ненавидить;
очима абсолютно стороннього спостерігача.
Фізичні характеристики персонажа не змінюй. Змінювати можна лише:
те, що помічає спостерігач;
порівняння;
акценти;
інтерпретацію;
емоційний підтекст.
Головне правило: не пиши прямо, що один її любить, а другий ненавидить. Читач має це відчути з опису.
Ця вправа особливо добре тренує «драматургію обличчя».
*********************************************************************************************
Сандарія увірвалася в таверну легким пружним кроком, лише на мить завмерши у дверях, щоб відшукати його серед юрби. В її смарагдах-райдужках засяяли бісики, коли вони зустрілися поглядами.
Присіла навпроти, закинувши ногу на ногу, й розстебнула верхній ґудзик чорного вишуканого камзола. Блиснула рівними білосніжними зубками – такою знайомою невинною посмішкою.
Виклала на стіл меч. Скинула капелюх: вогненно-руда хвиля волосся важко-неслухняно впала до пояса.
— Вибач, я знову запізнилася. – Сандарія пирснула тим своїм сміхом-дзвоником.
Її носик кумедно, винувато зморщився. М’яка, майже дитяча долоня дівчини торкнулася неголеності його щоки.
— Але я виправлюся, – голос бринів ніжністю.
Він на мить затримав її руку, щоб назавжди запам’ятати оксамит дівочої шкіри… І цей рідний запах: суміш прохолодної лаванди, солодкого мускату та бентежної юності.
***
Вона увійшла ходою голодного хижака, що вийшов на полювання. Окинула чіпким поглядом болотно-зелених очей усіх відвідувачів таверни, поки не знайшла жертву.
Сіла за сусідній столик, закинула ногу на ногу. Розстебнула верхній ґудзик запиленого, затертого камзола. Меч брязнув на стіл. Стягнула капелюх: з-під нього вивалилася лисяча патлата грива.
Хмикнула:
– Вибач, я знову запізнилася, – голос дзвенів льодом.
Бридливо зморщилася і насмішкувато поплескала чоловіка по щоці.
– Але я виправлюся…
Відвідувач відвернувся, щоб не викликати підозри, й підняв кухоль. Але навіть через кислуватий сморід пива він відчув аромат її парфумів – різкий терпкий запах лаванди та мускату.
***
Вона увійшла до таверни рішучим кроком і завмерла на мить – її великі зелені очі пильно оглядали кожного. Знайшовши бажане – рушила в глиб зали.
Присіла за столик, закинула ногу на ногу й розстебнула верхній ґудзик розкішного, хоч і запиленого камзола. Мовчки усміхнулася незнайомцю навпроти. Без поспіху виклала меч на стіл, зняла капелюх – руде волосся водоспадом розсипалося по спині.
- Вибач, я знову запізнилася, - дзвінкий дівочий голос втонув у басовитому чоловічому гаморі.
Вона скривила кумедну міну і ніжно погладила чоловіка по бородатій щоці.
– Але я виправлюся…
І йому на мить здалося, що крізь запах пітних онуч і кислого сиру він вчув її аромат – тонкий запах лаванди та мускату.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!