Фізіологія, яка бреше.
Вправа « Фізологія, яка бреше»
Тренує: психологічну достовірність, міміку, підтекст.
Напиши сцену на 500–700 слів, де персонаж отримує інформацію, яка його сильно зачіпає.
Умова: не можна називати його емоцію і не можна писати:
злякався, розлютився, засмутився, зрадів, занервував, був збентежений тощо.
Але головне ускладнення:
персонаж намагається приховати свою справжню реакцію від співрозмовника.
Тому ти маєш показати одночасно:
що відбувається всередині;
що персонаж дозволяє побачити назовні;
де між цими двома речами виникає тріщина.
Особливо працюють очі, рот, руки, голос, паузи, дрібні автоматичні рухи.
Моя вправа нижче
********************************
За спиною скрипнула порогова дошка. Тінь гості поповзла по підлозі й сірим велетом вичікувально завмерла на стіні.
Кінь невдоволено захропів – видко маг перетягнув попругу. Шарам глибоко вдихнув, повільно видихнув і тремтячими пальцями почав розслабляти ремінь.
Йому не потрібно було повертатися, щоб зрозуміти, хто стояв в одвірку: ніс лоскотав такий знайомий легкий аромат мускусу та терпкої таїфської троянди. З цитрусовою кислинкою.
- Що ж привело місяцелику Шахаре, в це забуте Богом місце? – маг повернувся до жінки, що стояла на порозі.
- Провідувала родичів, і нічний соловейко наспівав, що бачив чи то примару, чи то мого покійного чоловіка, – вона закусила губу. – То й вирішила перевірити: чи не привиділося це мені у вранішньому сні-мареві.
Маг окинув поглядом її запилену дорожню абаю - довгу сукню-накидку - і усміхнувся одним кутиком вуст:
- Не варто довіряти досвітнім снам.
- Як і чоловікам?
- Зі сходом сонця привиддя зникне і більше не зможе потривожити чорнооку Шахаре. Впевнений, вона знайде достойного багатура, що оберігатиме її в скарбниці свого серця, мов найкоштовніший рубін, – Шарам шанобливо схилився, ховаючи погляд.
Рука дівчини судомно стиснула ефес шаблі, зціплені губи побіліли. Вона силувано всміхнулася:
- Ранковій зорі не потрібне сонце, щоб розігнати нічні тіні, маг! Його жар сушить і випиває росу, яку вона так любить. Але вона щаслива, що нічний холод, ніколи більше не скує її серце!
Дівчина рвучко обернулася і вибігла зі стайні.
Шарам оперся спиною на стіну, важко дихаючи, й прошепотів тремтячими губами:
- Шахаре… Ранкова зоря… Серце моє…
Легкий вітерець відносив геть залишки аромату таїфської троянди.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!