Мистецтво 100- слівної історії. Варіант 1
Прислухаєшся до звуків на сходовій клітці -
чи не чути кроків?
Чи не провернеться ключ у замку?
Тиша…
Серце стугонить. Швидше й швидше.
Кілька крапель заспокійливого — гидота…
Виходиш на балкон, глибоко вдихаєш сирість ранкового повітря,
намагаючись прогнати задуху тиші і самотності.
Вдивляєшся в нічні тіні - знайомий силует?
ЇЇ жовта пляма куртки? ЇЇ сміх?
Тілом пробігають дрижаки. Холодно.
Ні. Це від нервів.
Заспокійливе не допомагає…
Нічого не допомагає.
Лікує тільки час. Рік-два — і все буде нормально.
Якщо доживеш.
Можливо.
А можливо, й ні.
Чесно? Ти сам знаєш, що ні…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.