Невербальна передача емоцій в діалозі.
Даний вправа - приклад передачі емоцій в тексті за допомогою різних невербальних засобів - міміки, рухів, дій, інтонації та іншого.
Для того, щоб зрозуміти краще, як виконувати цю вправу раджу переглянути розділ Емоції в діалозі з книги Інструменти літератора.
https://arkush.net/book/46807/13
Потрібно звернути увагу, що оскільки текст є тренувальною вправою - він штучно перенасичений описами. В книзі ми використовуємо цей інструмент дозовано в межах потреби.
***
Ледь помітна тінь невдоволення промайнула обличчям Каріни, коли вона прибрала його руку.
— Тарік , мені незручно робити бутерброди…
Крама мовчав.
«Не варто, мабуть, казати, що вони вже весь ранок їздили по колу, хоч нікуди не звертали.
Тарас відкрив пляшку світлого.
— Хтось буде? — бадьоро запитав. —Ти, Женя, зрозуміло, за кермом. Антон?
Крама заперечливо похитав головою
— То який у нас план? — Тарас удавано посміхнувся наливаючи собі повний стакан.
— О, можеш не перейматися. У Жені завжди є «план», - скривилася Інна, наповнюючи свій стаканчик нефільтрованим «Чернігівським». — Не сумнівайся, то перед тим, як ми прийшли, він якраз і займався «плануванням» наших наступних дій.
— Інно, серйозно, не починай. Зараз поїдемо.- огризнувся Жека
— Куди «поїдемо»? — холодно усміхнулась. — Назад? Вперед? Чи знов по колу?
— Я ж сказав: розберемось. – нервовим рухом Женя зіжмакав паперову серветку і шпурнув в сторону.
— Ти завжди так кажеш, — відрізала вона тихо. — Спочатку «розберемось», потім «так вийшло», а потім знову винна я.
— Давайте не будемо сваритися, — Антон спробував вклинитися миротворцем.
Пізно. Інна закусила губу, гнівно зиркнувши на нього
« Томагавк викопано… Хтось вже вийшов на стежку війни..."
— Ні в чому тебе не звинувачую. – в голосі Жені зазвучали істеричні нотки. -Ніхто не винуватий. Так обставини склалися.
Інна скочила на ноги:
— Обставини? Вчора — бухло. Зранку — травка. А зараз — «обставини»? Ти хоч раз визнав, що винен ти?
— Досить істерити! — Женя зірвався на крик.
— Я істерю? Тобто проблема в мені? Знов ти поклав хєр — а винувата я? – Інна стояла – руки в боки.
— Я шо сказав, що проблема в тобі?! – пластиковий стаканчик жалібно хруснув в руках Жені.
— Не треба на мене підвищувати голос, — ледь чутно сказала Інна. — Я не глуха.
Женя сутужно видихнув:
— Я не підвищую!
— Кричиш. Як завжди, коли ти неправий і хочеш зробити винною мене. – її груди швидо і важко піднімалися
— Бл…дь, Інно…
— Я — бл…дь? —голос її був рівний і спокійний. Вона встала, підійшла до машини, вийняла сумочку, дістала цигарки й демонстративно прикурила.
— Інно, я ж не те мав на увазі… Ми ж домовлялися, що ти не куриш! – Женя піднявся
— Якщо я бл…дь, — вона демонстративно видихнула дим йому в обличчя, — То як нормальна бл…дь мала б поїхати в Буковель. А не сюди. В ці є..ня. Без душа. Без туалету…
- Іннааа. – Антон примирливо розвів руки
— Руки забери!!! — вона ухилилася від спроби її обійняти.
— Ну і п…дуй на..й! — Жека в шаленстві вдарив ногою найближче дерево. — До свого хахаля! З...ла!
Інна презирливо глянула на нього, її губи затремтіли. Не кажучи ні слова, вона відвернулася і попрямувала дорогою геть від машини.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!