Пригоди піратів

Боцман, Відірви нога,

плакав, вчувши ті слова

і зійшов на берег зразу,

щоб, хоч дещо, позбирати

із розкиданих дукатів.

На плечі сидів папуга,

смикав за сережку друга:

«Уперед красунчик Заха,

не тряси кістками з страху», –

тараторив, – «Ми пірати!»

Не чекала тінь потворна,

що вернеться хтось заскоро –

ребра ж розтовкли украй –

Й загорнувшись в чорний плащ,

біля пальми розляглась.

Боцману не раз щастило:

не здолали його хвилі,

не спіймала і почвара.

Назбирав грошей чимало –

от скажіть, чи не зухвалець?!

За ним кинулись вдогонку

Шкода, Грім, веселий Шпонька…

Як одному в темній пастці?

Підоспіли майже вчасно,

витягали лантух разом.

Помагав папуга дзьобом:

«Йо-йо-йо», – співав, – «Міх злота.

Розрази нас грім! Блискуче!»

Заважав, крутивсь мов флюгер –

хвіст вмочив, умовкнув хутко.