***

Я - дощ. Звичайний самогубець неба.

Без обличчя, без імені, без ліній долонь.

В очах котрого помер вогонь.

Той, кого рятувати не треба.

Так, живий, але то лише ззовні;

Всередині - пустка і води океан.

І на дні, під мулом, не помітно ран.

Й нічого не живе у сірководні.

Та й саме життя - то лише секунди.

Чи, якщо вам завгодно, просто метри,

Відстань між землею і небом, щоб вмерти.

А глибокі сенси - дурня, що вигадують люди.

Не існує ідеалів, заради яких варто жити.

Все дуже банально, буденно і просто.

Я зараз стрибнув із небесного мосту,

Щоб собою землю суху напоїти.

21.05.2023