Їм доля щастя не послала

Їм доля щастя не послала,

Хоч чула їхній тихий зов.

Вона на нього так чекала —

А він із іншою пішов.

Вона в думках його тримала,

Як світло в темряві ночей,

І погляд знов і знов шукала,

Вдивляючись у сонм очей.

Любов не брав — лише вагався,

Та вибір зроблений — як гріх.

І біль у серце їй врізався,

І холодив, як білий сніг…

Не склалось — значить, так судилось,

Розвів їх час, махнув крилом.

Любов прийшла — та не відкрилась,

Обпікши болісним теплом…

01 квітня 2026 р.