Рівність, справедливість, любов

Рівність мовля: «Всім дорога одна,

Однаковий крок й перемога одна».

Та світ не із копій – він різний, мов ріки,

І різні у кожного будуть стежинки.

​Справедливість лиш мовчки важить серця:

Кому – за старання, кому – за життя.

Вона не сліпа, та холодна буває,

Бо часто без жалю усе розставляє.

​Любов – не рахує, не ділить, не важить,

Вона просто вірить – і цим зігріває.

Пробачить провину, підніме з руїн,

І світло запалить, де морок один.

Любов – то є дар, який послав Бог, аби ми в душі не лишились рабом.

​То що нам обрати в цій вічній розмові?

Рівність чи правду, чи силу любові?

Мабуть, не одне, бо правда така:

Життя – то велика і спільна ріка.

​Нам рівність дає спільний берег і дім,

Дає справедливість закон нам усім.

Та світ без любові – лиш холод і дим.

Лиш в їхнім союзі ми станемо цілим,

Де правда і милість живуть нероздільно.