Полум'я війни

За обрій сонце впало горілиць,

та небо не від зірок заясніло —

то полум’я страшне, без меж і лиць,

у мирний дім незваним прилетіло.

Воно не гріє — обпікає сни,

лишає чорний попіл на порозі.

В багаттях хижих чорної війни

згорають квіти, мрії у тривозі.

Тріщить залізо, плавиться асфальт,

і забиває дим гіркий дихання.

У цьому хорі болісних струн альт —

землі моєї стогін і страждання.

Та є вогонь, сильніший за те зло,

і він не згасне під завалом сталі.

Це те тепло, що в душах розцвіло,

в серцях, що битися не перестали.

І навіть попіл, навіть чорні дні

не перекреслять внутрішньої сили —

ми вистоїм в пекельному вогні,

крізь цей вогонь ми вийдемо живими.

15 квітня 2026 р.