Nightmare

120119
Публікація: 23.08.2022
Вірш
Завершено

Душа горить вогнем шаленим,

Гримаса скривлює вуста,

Увесь мій світ навколо мене

Зайняла чорна пустота.

Все неживе, нема нічого,

До горизонту попелища,

Розкидана трава убого

В якій багряна кров іскриться.

Бреду зі збитими ногами,

Кістляві руки стерті в кров,

Пав світ, з надією, словами,

Холодний дощ шмагає знов.

Я божеволію від болю,

Вдаряє різко кров у ніздрі,

Розкидані життя довкола,

Насаджені тіла на вістря.

Стоїть в повітрі запах смерті,

Нудота швидко підступає,

Кістки у порох розітерті,

Тіла, яких ніхто не знає.

Бреду, біжу як божевільний,

Іду від смерті до життя,

І що б не сталось, це не змінить того,

що в серці чорнота.

Я не забуду виду крові,

Я не забуду запах тіл,

Я не забуду пир ворон,

Я не забуду, хоч хотів.

Повільно відкриваю очі,

Подушка мокра у сльозах,

І в темноті старої ночі

Застиглий відчай на вустах.

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі