Завтра літо

Хмари,

хмари...

На ліво,

на право —

розбігаються.

Люди-кенгуру,

люди-страуси.

Я знаю,

знаю — так, дощ починається.

Починається —

пейзаж наполягає.

Накрапає,

лягає на поля,

Барабанить

по буйках дахів

краплями-байстрюками.

Заглядаю...

Між пальцями

протікає.

Час протікає.

Спина шосе —

бульками

до тями.

Підбираю ключі.

Чекаю...

Автобус-залізний боягуз

тікає,

тікає в кущі

імені 31-го травня.

Так і так —

завтра літо,

на увазі маю.

Ти — тепла, наче хліб із печі,

мов пісок пляжний.

Засипаю

за пазуху квіти —

тобі.

Я — кращий,

тому що останній.

Тому що завтра — літо.