Між нотами і снами

Спинився час на кінчиках смичка.

Застигла ніч, прозора і висока.

Струна дощу — тонка і неважка —

Торкається задумливого ока.

Пливе туман, як лагідний мотив,

Між тіней сплять загублені лунання.

І день, що так нестримно віддзвенів,

Повільно гасне, тонучи в мовчанні.

Тут кожен звук — мов видих і спокій,

Мелодія без слів і без напруги.

Лиш тиша п’є цей зоряний напій,

Стираючи всі болі і потуги.

Згасає звук. Лишається тепло,

Що розлилось між нотами і снами.

Все, що боліло, — просто відцвіло,

Відлунням світлим стало поміж нами.

27 квітня 2026 р.