І так іноді важко — любити

І так іноді важко — любити бродячих рудих котів.

Не повісиш дзвіночка і не спитаєш його: куди?..

Він зникає під ранок за межами мап, дверей і світів,

І світанок ховає у відсвітах сонця його сліди.

І ми, зрештою, двоє ніде до кінця не станем свої,

Наші підсумки року — в підсумках під рацію, магазин, турнікет.

В рюкзаку — цілий дім. І ще трішки — розкидано по броні.

І не ясно, куди ми. Та ясно від місяця і ракет.

І бродячих котів не прив'яжеш ласкою ні молоком,

Ну та, врешті, й не треба — прив'язі — то є собача стезя.

Кіт приходить під бік, і згортається там розімлілим смішним клубком

І ти думаєш: все це збулось не про «разом», та все це було недарма.

19.05.2026 р.