1.
Стовбури наполоханими турами неслися назустріч, намагалися повалити на землю, постійно стояли на заваді. Гілки прагнули вчепитися в шкіру, заплутатися у волоссі. Корені – ніби руки небіжчиків із домовин, що тягнуться вхопити за ногу. Але вона спритно оминає перешкоди, відштовхується від непевної поверхні, долає простір рішучими стрибками, однак опиняється в не зовсім знайомому місці. Запаленим очам не вдається вихопити жодної обіцянки порятунку, жодного натяку на прихисток. Насторожені вуха ловлять вигуки, що пронизують ранкове повітря за спиною та не виказують намірів віддалятися. І хоча з мисливськими собаками було покінчено, дісталося це коштом стріли, що пробила ліве плече між ключицею та лопаткою.
Вона занадто довго не їла… Тепер перша ж крапля крові, що зірветься вниз, перекреслить будь-яку надію здихатися переслідувачів. І з кожним новим ударом її серце невблаганно наближало цю мить.
Зупинилася. Розвернулась у бік криків. Заплющила очі, переводячи дух. Коли розплющила їх, почала зосереджено роздивлятись довкола й раптом зачула спів сокири. Кутик рота сіпнувся догори. Вона рвучко повернула голову, метнувши поглядом у напрямку звуку, і через хвилю кинулась управо. Прудко дісталася краю невеликої галявини, де якраз став до роботи одинокий дроворуб.
Вона блискавично наскочила на чоловіка й міцно обхопила його руками. Зуби впились у плоть. Густий потік ошпарив горло. З іншої пари губ вирвався зойк. Знаряддя безпорадно випало з долоні свого володільця. Поруч просвистіла чергова стріла. Відкусивши шматок, нападниця стрімко зникла в густих чагарниках, що росли на протилежнім боці.
Після останнього ковтка ніздрі випустили розжарений видих і ледве чутний приглушений стогін. Волосся на її тілі стало дибки. Тим часом розширені блискучі зіниці невідривно спостерігали з засідки за галявиною.
Обличчя чоловіка було спрямоване в її бік. Він стояв, тримаючись за плече, тоді як світлий одяг під його долонею повільно забарвлювався червоним. Невдовзі прибіг мисливець.
«Вона побігла туди!» – показав чоловік у інший бік.
Мисливець гукнув до товаришів, помахавши рукою, і продовжив погоню у вказаному напрямку. Перегодом повз чоловіка проминуло ще кілька озброєних незнайомців, які перетнули галявину в різних місцях. Інші лишилися силуетами, що пересувалися в глибині лісу й трималися на відстані.
Чоловік подивився їм услід і знепритомнів.
Вона обережно випросталася. Почекала, потім дісталася до древка й одним рухом зрізала оперення. Після цього, скривившись, витягла решту стріли і, не гаючи часу, попрямувала назад: туди, де на неї напали. Звідти вже можна повернутися до своєї схованки. Проте, коли йшла галявиною, очі знай верталися до пораненого.
На межі лісу вона зупинилася. Ще раз поглянула на чоловіка. Відвернулася, замружилася. Легені почали голосно виштовхувати повітря через ніс. Вона стисла руки в кулак і з риком рушила далі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!