Поспи

Аркуш за аркушем, мчать сторінки,

Приховані авами пхають голки

У себе, у мене, у того, хто зрадив,

У ранок, що мовчки волає про втрати.

Учора — троянди, сьогодні — шипи.

Віддали б усе за тихеньке: «Поспи».

За дихання тепле, за руку в волоссі,

За тіло у тілі і зім’яту постіль.

І віддають, платять сльозами,

Солоними, мокрими, злими рядками,

Зводять і б’ють кришталеві мости

І мріють хоч раз ще почути: «Поспи».