Крізь товщу зим...

Крізь товщу зим, крізь глухомань перонів,

Де кожен крок вимірював конвой,

Упала тиша в дзвони телефонів,

І вийшов з тьми вагонів мій герой.

Ми йшли наосліп, як крізь мінне поле,

Де кожен погляд — вибух чи обвал.

Зустрілись там, де крижане ніколи

Переросло у грозовий причал.

Слова ламались, наче мертве гілля,

Лишався тільки цей шалений струм.

Твоя присутність — то моє похмілля,

Мій щільний дим і мій солодкий шум.

Не треба сліз, не треба зайвих реплік,

Стискає пальці залізниць полон.

Ця зустріч наша — непокірний скептик,

Що розтрощив буденності закон.

Ніч проковтне вокзальні силуети,

Зітре сліди безжалісний гудок.

Та в серці знов вистрілюють ракети —

Ця зустріч — неба синього ковток.

05 червня 2026 р.