Віршоване звертання

Поганий правнуче!

Ми, славний прадід твій,

не задля того це понаскладали,

щоб всяке падло,

опинившися в віддаленні,

про се ліпило, як йому намарено, й

грошву легку звивало у сувій

на сплату світла,

ренти

і опалення.

Ми не для того тут боліли та страждали,

щоби придурки нам

кістки перемивали,

безглузді пуцвіріньки,

пуголовки й

кралі,

за що

криваво виплатили ми.

Оце тобі весна серед зими.

Оце тобі зима в середохресті.

Нема ні зла, ні совісті, ні честі.

Ми опинилися з тобов на перехресті.

Нема добра,

нема чого не йми.