Я допоможу тобі, а ти приймеш?

Біль вщухає:

Трохи - трохи.

Я лечу й шука дороги.

Та не бачу я її -

Все покрилося туманом.

Раз дихни - не розійдеться,

Два дихни - трохи прорвешся,

Третій подих - то останній,

Котрий зможеш самостійно.

Далі лише тьма для тебе,

Але тут з'являє світло

І ви вдвох йдете у даль.

Пліч-о-пліч бредеш із ним,

Що аж тьму ту покидаєш.

Забуваєш, виринаєш,

Але що це? Покажи!

Де ти, світло із туману,

Яке вивело мене?

Я тебе шукаю, ось.

Бачиш?

Ні, не бачу,- кажеш ти.

Як це?

-Ти тепер сама, і бажаю тобі вдачі,

Щоб складалось все не марно-

Як того хоче життя.

А тобі я не потрібне,

Ти сама тепер як зірка,

Сяєш, крале, самотинню.