Замо́к

Ніч. Бринить ключами тиша,

Що від скринь моїх думок.

Я на день їх замикаю

На міцний німий замок.

А вночі підступна тиша

Відмикає ті замки

І на волю випускає

Замкнені мої думки.

І вони, відчувши волю,

Починають мені мстить.

Я ж лежу й слонів рахую,

Щоб заснути, хоч на мить.

Та думки мої танцюють

І заснути не дають.

Їм байдуже, що не сплю я, —

Павутину з дум снують.

Лиш коли світанку промінь

Тихо стукне у вікно,

Ніч ключі сховає знову

Під агатове крило.

І укриє ранок сірий

Павутину тих думок...

Я відкрию сонні очі —

День новий... Думки... Замо́к.

09 липня 2026 р.