ПОРУЧ

Настала ніч і насилає сни,

Підкралась тиша, кутає у ковдру.

Останніх ті́ней та́нок у вікні,

Остання посмішка сумного сонця.

Калачиком на по́стілі лежиш.

Закрила очі. Дихаєш тихенько.

Ти п'ять хвилин уже спокійно спиш.

І через сон всміхаєшся леге́нько.

То мирний сон. Не буде більш жахі́в.

Бо я з тобою, хоч не поруч зо́всім.

Але, якби ще дужче захотів,

То я б з'явився, подолавши простір!

Я б пригорну́в тебе із ніжним почуття́м,

І пошепки прогнав нічні прима́ри.

І більше їм не буде вороття́,

Зали́шу ті, де є кохання й чари...

А з першим променем розтану, наче ... сон.

Ти пригадаєш зранку дотик рук відве́ртий.

Не знаєш ти, чи буду сни́тись знов,

Чи спогадом лишу́сь в твоєму серці.

07.09.2012

Зазирніть у буктрейлер!