ТРІО

Життя життям, а єбаться то хочеться, сказали би я, якби мала з ким. Так на мене тисне кінець лютого, лютує трохи в іншому місці, думаю, ви розумієте, дівчата- овулянтки.

Одне – мати бажання, друге – мати з ким, а третє саме цікаве – мати троє сусідів, до яких можна набрати і на фразу: «спиш?» в них уже стоятиме.

Дорога, дорога, вічна, здавалось би, дорога життя, але ні - вона зі школи. Довга, бо питляти потрібно із сусіднього села, якого не люблю я і мене не люблять в ньому, не цілому, а саме в тому дибільному класі чужаків. Люди, яких запхали батьки, поламали мрії вступити після 9-го або ж просто як я невизначений гуманітарій іде далі в нікому непотрібну науку на 2 роки. Неусвідомлений вибір неповнолітньої особи несе за собою наслідки як для розуму так для серця. Гадається не про книжку в сумці, а хуй на думці. Бо таки та, застала мене невзаємна любов. Ну як любов наївна закоханість, як кажуть старі люди – дурне тай годі.

Брамка відкривається і очі ховаються, бо ті очі, що хочеш тебе не бачать. Все тяжко, коли це відбувається в тебе на подвір’ї. Втомлена після дороги я не завжди хочу бачити його обличчя, бо як пояснити собі, що нічого з цього не вийде. Школярка, що любить старого хлопа, хто він для неї? Старший брат? Друг? Вочевидь по правді сусід. І не близько, і недалеко, а бачу це лице, якби не хотіла, часто. То як фраєр, летить селом як не машиною то велосипедом і звичайно по вимахуватись летить мотоциклом, який ще тоді став ключим епізодом цілої історії.

Майстер на всі руки, але не на всі серця. Чутки, що він бабник на лице його видають. Чи варто зв’язуватись з несерйозним типом, тоді мені ще не стояло в голові, бо думка «він найкращий і тільки мій» затьмарювала мої підліткові очі.

Вигляд з вікна мені докучав, бо звуки реготу, були не мої. Так-так, знову він з кимось балакає, а я осторонь. Ніде не сховаєшся, щоб цього не бачити, він таки зачіпав дівчат. Сусідська хата мені набридла, вже би давно була перекрита черепицею, якби було менше його теревень на перекурі.

«Дай Боже, щастя» і пішла собі дальше своєю стежкою, але хіба мої слова можуть перекрикнути музику, яка рубає з колонки. Забавно поглядати, коли він заливає до інших.

Підліткове життя і без закоханості має свій двіж. Мій двіж – дискотека в центрі села на празник. Коли однолітки беруть рекорди випитого за вечір, а ти шукаєш компанію потанцювати. Сьогодні мені не пощастило її знайти, тому я швидко покинула танцпол. Дорогою встигла промернути, бо жовтень дає про себе знати. А повимахуватись і вдіти тонкі лосіни футболку під «шкірянку» було не кращим рішенням. Навіть немає кому відвести додому, що за хлопці пішли мого віку, бігають за випивкою та дівчатами, які піддаються їхнім обмацуванням. Добре, що я не з того кола осіб, що собі це дозволяють. Скажімо осторонь бути від даної «сучасності» не іде в плюс, але ж все таки безпечніше як ніяк.

Доплентавшись додому, ледь не замерзнувши, на подвір’ї зауважую світло з кухні. «Хто може сидіти тут о 12 ночі?». Але відповідь не дала на себе довго чекати, коли, глянувши у вікно, я зауважую Талю в компанії її хлопця та подруг, які чудом приїхали на гості сьогодні вдень. «Ну що ж не замерзати мені попід вікна, ще й так пити охота» - самі ці думки скерували мене на поріг кухні. Тоді би я ще вірила в сюжети фільмів, коли відчиняються двері, а там сидить він – закоханий по вуха у мене хлопець. Але тоді все видалось зовсім не так. Заходжу і бачу самовдоволене лице того чорта Миколи, їм явно було весело без моєї присутності. Краще би не заходила. Так -так, саме за ним я страждаю лишніх пів року свого життя, а радже за його взаємністю до себе ганяюсь, наївна.

-«Оо, старша кавалєрка прийшла» - прозвучало з його уст.

Як завше насміхається з малого дівчиська. Різким поворотом відвертаюсь від присутніх до гарнітуру та наливаю собі в горня соку, жадібно відпиваючи. Коли нові словечка цей раз прилітають не до мене, а до моєї сестри Тасі.

- «Щось ти не пильнуєш, диви як палить когось після скільки випитого

за клубом» - насміхається він та інші за столом теж підібрали за ним.

Ух ну що за мерзений тип, злить і одночасно притягує до себе. Різкий погляд на мене і я як під скан попала, що хоче побачити в мені? Рентгенологом підпрацьовує? Чи це звичний погляд на дівок, які цікавлять. Все, годі! Треба його обломати, не все ж буду за ним страждати. Відпалити би йому та не пасує при всіх, а то ще щось не те ляпну. Я ж то думаю перед тим, як сказати, не те, що деякі ексзепляри.

Допоки світ колотить як у пралці таких хлопів, доти ми дівчата гарантовано будемо розраховувати лиш на себе. Або ж страждатимемо, точніше прям «сохнутимемо» за ними як я. Життя підкидає безліч сюрпризів, хтозна що опиниться завтра в тебе на дорозі.