Кря Кузя Холмс - справа "Голови"

Кря-Кузю не полишало розчарування. Він уже витратив два дні на пошуки, а справа про зниклу голову лева так і не зрушила з місця. Перечитавши всі свої записи з допитів свідків, він зрозумів, що цей театр, на відміну від інших подібних закладів, користується неабиякою популярністю. Велика кількість глядачів означала чималі надходження від продажу квитків. Отже, злочин міг мати фінансовий мотив. Але кому це було вигідно?

Насамперед детектив вирішив навідатися до конкурентів. Головним конкурентом виявився театр опери та балету. Застарілий репертуар, передбачувані постановки й поступове охолодження публіки до класичного мистецтва цього жанру помітно прорідили ряди глядачів. Через це адміністрації навіть довелося кілька разів знижувати ціни на квитки. Директор театру, Леонід Дмитрович Козинський, усіляко намагався виправити ситуацію, але марно. Саме до нього Холмс і збирався завітати.

Однак доля розпорядилася інакше.

У двері кабінету детектива постукали, і за мить усередину зайшов чоловік із довгою густою бородою.

— Доброго ранку. Мене звати Козинський Леонід Дмитрович, — представився він. — Я директор оперного театру. У мене зникла голова лева.

Детективи здивовано переглянулися.

— Не подумайте, це не справжній лев, а мармуровий, — поспішив пояснити Козинський. — Він стояв перед входом до театру.

— То виходить, це не ви викрали голову лева з театру музичної комедії? — вихопилося у Ватсона.

Холмс одразу кинув на нього докірливий погляд.

— Не зрозумів запитання, — розгублено промовив Леонід Дмитрович.

— Річ у тім, що ви не єдиний директор театру, у якого викрали голову лева, — пояснив Холмс.

— Схоже, у місті з'явилася мафія викрадачів левових голів, — припустив доктор Ватсон.

Козинський докладно розповів, за яких обставин виявив зникнення. Цього разу жодного мармурового зайчика на місці злочину не знайшли. Викрадач зовсім знахабнів і залишив на місці події рукавичку. Рукавичка виявилася жіночою. Саме її директор театру й приніс із собою.

— Добре, що ви принесли речовий доказ, — похвалив Кря-Кузя. — Але я все ж хотів би оглянути місце злочину.

За двадцять хвилин обидва детективи вже повзали навколішки навколо обезголовленого лева, озброївшись лупами.

— Холмсе, я знайшов сонечко! — радісно вигукнув Ватсон.

— Друже, нам потрібні докази, а не сонечка, — невдоволено буркнув Кря-Кузя.

— Гаразд, — погодився доктор.

Потім, трохи подумавши, запитав:

— Скажіть, Холмсе, а всі жінки наприкінці травня носять зимові рукавички?

— У цю пору вони їх узагалі не носять! — машинально відповів детектив і теж замислився. — Точно! Цей злочинець знову намагається спрямувати нас хибним слідом. Саме тому й підкинув жіночу рукавичку!

Так і не знайшовши жодних інших доказів, вони вирушили пити чай до кабінету директора.