Оберіг однієї миті.

Оберіг однієї миті.

Куплет 1: Сонце крізь фіранки ллється, Твоя усмішка здається Ніби кадр зі старої плівки... Ці моменти такі нетривкі.

Приспів: І я хочу спинити час, Щоб цей спогад жив у нас! Жив у радості, жив у смутку, На знайомих до болю вулицях. Він небес прошиває блакить, І метеликом вгору летить, Зависає на мить у повітрі... Так, я так хотів би спинити час, Щоб цей спогад вічно жив у нас.

Куплет 2: І нехай навколо інші краєвиди, І дні летять у зовсім інший такт, Я зачиняю очі, щоб побачити Той самий ранок. Це наш таємний пакт. Цей кадр із плівки я ношу з собою, Він не згорить у пам'яті, ніде. Він став моєю тишею й бронею Там, де за обрій новий день іде.

Закінчення: Ми можемо бути на відстані тисяч доріг, Але цей метелик над нами тримає небо. Я збережу все, в миті — усмішки твоєї. Більшого зараз мені і не треба. Все, що лишилось мені — просто жити, наше літо іще не пройшло…

Фінал: І я знаю — разом ми спинимо час... Цей спогад житиме в нас.