Місячна симфонія

Місячне сяйво м'яко розлилося,

Вітер квіти лагідно гойдає...безголосся.

Все повсюди ніби заховалося...

Розсипаюсь пелюстками, коли торкаєшся мого волосся.

​Як мережива прозорі, накривають небо зорі,

Відкриваються в серцях паростки

Під колискою ночі.

Шепочеш на вухо — закриваємо очі...

​Чую: метелик зі світлячками симфонії вже доносять,

В казковім вальсі станцювати просять.

Легким дотиком проводжу над собою —

Живою відчуваю в цей час з тобою.

​Відкриються таємниці несказаних слів:

Лелієш поглядом, закликаєш до світу снів.