ЛілітЕя

Смерть буває несвідома...

Ти живеш, та з часом помира..

В день гуляєш,

Пишеш вірші знову...

Чи займаєш іншими слова..

Інколи сидиш вивчаєш

Щось таке, що важко вспоминать...

Раз за разом рік минає.

Ти закінчуєш в рядках життя..

Смерть моя це,

Правду всю я знаю..

Та не спішу я жити просто так..

Ні слави, ні подяки я не маю..

За що ж?

За ці мої слова?

Що мало правди цю про мене саму кажуть..

Чи може про життя моє,

Написане у цих моїх віршах...

Так краще я загину в простих датах..

Таких, що легко споминать..

Закінчую поезію нещасно,

Та дату смерті

Ставлю я сама...

20.10.05 — 20.04.25

ЛілітЕя — навіки забута поетеса наших літ...

(Дата написання: 28/10/2025)