Від світанку до світанку

У холоді ночі гортаю світлини

І кутаюсь у кашеміровий плед.

Жонглює самотність думками сумними,

Тримає в оковах і стримує злет.

Летіти... Мені б долетіти до тебе,

В обійми узяти, стояти або

Здійнятися разом до спільного неба...

Натомість у тиші гортаю альбом.

І спогад за спогадом душу виймає:

Розтрощене літо, де стрілися ми,

Порепана осінь обабіч Дунаю,

Розбомблені мрії на денці зими.

Кричати... Нестримно бездумно кричати!

І голосом рвати кайдани пітьми.

У лютому з люті пішов у солдати,

Відтоді з тривогою зріднені ми.

Вдивляюся ночі в запалені очі,

Вдягаю в тривозі сорочку твою.

Зникають примари, лихі поторочі,

Допоки на відстані кажем "ЛЮБЛЮ".

І нитка за ниткою серце зігріє,

Світанок щоночі вичікую так.

Для тебе надію плекаю і мрію,

Допоки ти небо несеш на плечах.

Липень 2026 р.