Замість спокою

Я слів не мучу й рими не шукаю —

Рядки самі лягають на папір.

Пишу, бо спокою давно не маю,

І тиша вже не втримує думок.

А пишеться — бо в серці не стихає

Твоє ім’я, розлите у крові.

Усе тому, що досі я кохаю,

Хоч ти давно не поруч — та в мені.

Нехай життя дороги обриває,

Нехай і час перетирає дні —

Писатиму, допоки я кохаю,

Допоки б’ється серце у мені.