Вчора

Ще вчора ти була так поряд —

Така реальна і близька.

А нині — мрія. Світлий спогад,

Якого не торкне рука.

Я звик до теплих вечорів,

До світла рідних цих очей,

І не збагнув, яке то щастя —

Торкатись до твоїх плечей.

Тоді не вмів я цінувати,

Коли кохана поруч йде,

І звик бездумно забувати,

Що вічного нема ніде.

Тепер ти — мрія, даль прозора,

А я лишився в тишині...

Яким щасливим був я вчора,

Коли ти всміхалася мені!