Страшний сон війни

Усе це сон, лише глибокий сон,

А я ніяк прокинутись не можу,

Десь загубився в лабіринті з перепон,

У темних коридорах не побачиш днів погожих.

Чому не відпускає ця мара?!

Занадто довго, все занадто довго,

Не відчуваю ковдри я тепла,

Недобрый сон, лиха його подоба.

Скажіть мені, що всі живі,

Що ті хрести на цвинтарі - уява,

Скажіть, що все це уві сні,

У п'ятирічний сон занурив всіх нас диявол.

Щоранку прокидаюсь, як завжди,

Але усе по іншому, інакше,

Глибокий сон, що має пазурі стальні,

Не випускає із похмурих хащів.

Скажіть мені - нема війни й тривог,

Це просто сон, прокинся синку,

За що? За що?! Між пальцями пісок,

Летить до низу попелом з будинків.

Хтось - розштовхай мене, прошу,

Я встану і піду варити каву,

А за вікном побачу я дерев красу,

Траву і сонце, дня нового славу.

Я вже не уявляю, що колись,

Розплющу очі й зможу дихать вільно,

Неначе в темнім царстві дивний сон,

Нас всіх потроху убива повільно.

Усе це сон, неначе довгий сон,

У голові дурмани й дум навала,

Але я вірю, що прокинуся колись,

А за вікном нема війни, усюди сонце, й на столі ранкова кава.