Початок

Серпень лишає на травах бурштинові кроки.

Осінь відкрила пошарпане часом вікно,

І зазирає у літні сади і затоки,

Пальцями вітру торкає останнє тепло.

Ранки вже гріють не промені сонця, а кава.

Зорі вервечкою падають в спалену ніч.

Вперто тримає тепло ще вечірня заграва,

Гуси розносять по небу до вирію клич.

Осінь радіє, у щілини сипле намисто.

Серпень сумує: малює вже осінь свій карб —

Ще не пора, але лізе раніше зумисно.

Блимає лист, ошелешений спалахом фарб.

20 серпня 2026 р.