СМУТОК

Просто вітер мені ду́є у лице,

Просто сонце мені сльози вибиває…

Відчуття, неначе музика десь грає…

Відчуття, що десь я бачив усе́ це…

Мов, колись необережно щось зробив

І зім’яв рукою те, що мав би дба́ти!

І, неначе, уже пізно повертати,

І за по́милку я щастям заплатив.

І, неначе, зупинилося життя…

І, неначе, серце йо́кнуло і стало…

І повітря наче в світі стало мало.

І, неначе, я помер. Прощай життя…

І, немов, тобі хотів я щось сказати,

Але ти була холодна і чужа…

І між нами пролягла якась межа́,

А душі чомусь бракує відчувати,

Як кохали одне о́дного колись,

Як з’єднали у одну оби́дві долі!

І нема… Лише біліють кістки голі

Почуттів. А нам зали́шилось простить…

18.07.2001

Зазирніть у буктрейлер!