Останній танець

Ти знаєш...

Я кохала неодноразово,

Але твоє кохання непрозоре

Дало мені той поштовх у житті,

Якого я так прагнула в душі.

Твоя любов...

Це те, що глибоко проникло в шкіру,

Змішалось з кров'ю, розлилось по тілу

І взяло верх над розумом моїм.

Тебе вже бачу я у снах,

В прохожому, що ненароком кине погляд,

Я чую голос твій в піснях

І все повторюю: «Та скільки можна?!»

Забудь...

Забудь ти очі, повні доброти,

Та душу, що чистіша за струмок джерельної води...

Достатньо вже все марити тим танцем...

Він був останній...

Досить, я себе прошу...

Та думаю, що все ж згрішу.