Шлях до прощення

Цей простір під шкірою — спогадів гори,

В них пам'ять ховає уламки розмов,

Там душі босоніж ідуть вперто вгору

По скалках туди, де живе ще любов.

Усе, що забуте й заховане в шафах,

Кристалами гострими ріже до сліз.

Минуле лишає щербини і знаки,

Складаючи болі в химерний ескіз.

Там кроки по скалках — то шлях до прощення,

І кров застигає в коштовний бурштин.

Там пам'ять стає не тюрмою, а храмом,

Де кожен осколок — це спомин глибин.

13 серпня 2026 р.