Про тебе

Про що говорить тиша на світанні,

Коли проміння лиш торкається доріг?

Сама собі невпевнено зізнаюсь:

Чекаю, щоби ти переступив поріг.

За ким сумує дощ осіннім ранком?

Про кого дмуть холоднії вітри?..

Я вся твоя. Навіки. До останку.

А ти мене з життя свого зітри..

Нехай болить. Пече. Ламає ребра.

Моя сльоза - відлуння твоїх слів.

Неначе візерунок на вікні - тебе я стерла

Та не забула, як би не хотів.

Про кого дим, про кого гірка кава

Знаю лиш я і тихі ночі літа.

Тобі моя усмішка не цікава,

А я так хочу тебе нею гріти...

Зламай мене. Розбий. Залиш вмирати.

Даруй свободу. Забери тепло.

Я буду тебе вічно пам'ятати,

А ти зірви надії полотно.

Про кого осінь розмальовує листву?

За ким морозний ранок гірко плаче?

В житті дорогу вибрала не ту,

І відтепер по склу іду неначе.

Про тебе тиша, дим, осінній ранок.

Про тебе сни, і дощ, і дмуть вітри.

Торкнися мого серця наостанок.

Відчуй, що в ньому жеврієш лиш ти...