Дощ

Цей хижий спокій ночі і дощу...

В зелених кронах зачаївся вітер...

І стукіт крапель: ''Я усе прощу...''

Вологи запах і зів'ялих квітів...

Думки, як дощ, сполохано тремтять,

Мов доторк рук зуміє їх прогнати...

Вони шепочуть... бо вже не болять...

Хоча й рахують наслідки і втрати.

Їм монотонне: кап... кап-кап... кап-кап...

Не сіє тугу й ні про що не каже,

Бо для душі - вже пройдений етап

І дощ оцей на спомини не ляже...