В пустій кімнаті

Ви ж шукаєте читачів. Вот ваш критик читач.

Дуже класно. Дякую.

Дякую.

Вот прочитав ще два ваших вірши. Не предерешся. От начала до конца. Насолода. Дякую вам за це. Буде час буду читати вас далі. Можно відразу домовитись мені не відповидати як що не буде настрію. Но як що не сподобоється - я буду кряхтіти. Інакше не буду читати. Бо мета. Покряхтіти та получити задоволення. Як вам таке?

Ну, то й кряхтіть у своє задоволення, я тут до чого?😁

😀Ще і з трубочкой подимлю.💨

😳😳😳 Та Ви шо! Можливо ми про різні речі подумали😁😁😁😁😁

😀😀😀Исключительно в кресле с газетой. А так меняю покряхтеть на побрюзжать. Шоб не возникало всяких лишних функлуацій. А то знаю я вас поєтов и ваше воображегие.

Не знаєте😁 Інакше тікали б і не озиралися😁😁😁😁😁

Ну я тут не з тим чи не для цього околачуюсь. А так можно і побігати як що для діла. Давайте буду бігати а ви фантазувати. Тільки якийсь план ще придумати. Накшталт ви про лабиринт людцких життів ще не писали? Скажимо так у кожного в в нас там свій Мінотавр , подвіг та вихід.

Треба пошукати. Можливо колись і писала. Тільки в моєму лабіринті Мінотавр може виявитися ''домашнім улюбленцем''😁😁

Ну про Ариану у вас точно что небудь а загашничке найдется. Хозяйка лабиринта значит. Ага. Єто уже совсем другие игры . .Але ж вам більше пасує про Музу Натхнення не пом'ятаю чи була така на Олімпі. Вершитильница дум , вершительница судеб. Но у нее то же било сердце. Вот и сюжетик т по класике жанра она виривает из лап єтого чудовища своего фаворита и прччнт нго от разгневанного Зевса. За что у нее от него проблеми и пилкие страсти с протеже. Но финал уви всегда трагичен. Вам дописать. Домашнее задание.

Для чого писати те, що вже давно написали? Та й бажання немає грецьку міфологію перечитувать. Якщо Вам уже так хочеться, щоб я щось написала під Вашу дудку - дайте декілька слів. Якщо вони ''не лягатимуть на язик'', використаю їхні похідні або синоніми.

Ну вот образ. Лабиринт на самом деле не лабиринт как представлял себе странник в начале пути. Ему просто так говорили случацние попутчики. Потому как все они и били его вселенной его не большим мирком. Он так себе и представлял. Сам сделал себе клеть не без помощи конечно окружающих. Но в какой то момент времени он начал видеть его по другому и он раскрился перед ним совсем другой картиной. Стени превратились в двери а люди попадающиеся ему на пути не такими уж глупими как ему єто сразу казалось. Просто у каждого из них била своя тайна свой мир в которий они не спишили его посвящать. . При чем тут лабиринт и тайна? Тайна била в том что у лабиринта не било вихода.. А почему вообще в лаберинте должен бить виход? Они сами били єтим самим лабиринтом. Все вокруг и все их существование било целиком и полностью ииенно им. Со множествами ходами и перекрестками начинающими и завершающими именно ими.. Вихода нет. Єто закритая система сосредоточенная только на себе т не на чем другом. Просто так есть. И бить по другому не может. Можно просто єтого не замечать и бежать безконечно по его коридорам. Или знать и молчать - а что об єтом можно еще сказать. Ведь все посмотрят на тебя с укором.

Не спорю. Тільки тут інфи на психологічну драму набереться. Якщо не знайшлося декількох зрозумілих слів, то надіюся, що й надалі будете слідкувати за моєю поезією. Може й вихід із лабіринту знайдете. Вибачте, то не даю Вам достатньо розлогої відповіді. Просто не вмію довго розписувать.

О виход из лабиринта шикарная тема. Можно сказать вечная що за для нас всіх. Парадоксальная и драматичная. Виход всегда будет будоражить сознания. В нем есть что то законченное что имеет логисеское завершение а многим из нас иногда не хватает его логического смисла. Вплоть до таких вопросов - а для чего вообще? Кто и какой в єтом вообще хоть какой именно он - смисл. Виход как просветление как переход из одногго качественного состояния в другое. Вообщем фантазировать можно много на єту животрепещащую темму. Ну стих вообшем я уже прочел. Маленькую подсказку человечеству ви уже в нем дали. Так что все не зря уже как минимум а как максимум ждем нових подсказок. Ваш постоянний слушатель. Ловец снов гу и всяких дивних образов.

Це точно. Цілком погоджуюся. Можна навіть сказати, що виходиш із одного лабіринту, не встигаєш перевести подих - уже в іншому. Щиро дякую Вам. Хоча й ''косили'' під диванного критика й експерта, а насправді виявилися справжнім читачем😌