ДЯТЕЛ

Поміж гілками дуба зеленого

Дятел музики ритми вистукує.

Морзе шифрами б'є голова його,

Щось смачне під корою розшукує.

І перерва йому невідома,

До роботи він дуже охочий.

Він не знає таких слів, як втома,

З насолоди заплющує очі.

А дуби надають свої стовбури

І привітно розмахують гілками:

Розуміють, щоб вирости дОгори

Треба, щоб хробаки не хіхікали.

І для лісу та користь безмежна.

І нічого ти з цим не поробиш.

Тільки хочу спитать обережно:

А що, дятел, у сні моїм робиш?

Завітав ти до мене у хату,

Ще й на палець мені приземлився.

Тих оказій в житті не багато.

Може й в мЕні хробак десь завівся?

І гризе мені душу потрохи.

А я зовсім про це і не знаю.

І відьмує мене, як Солоха.

І штовхає до прірви, до краю.

Тож ти, дятел, берись за роботу:

Дзьобом бий хробака прямо в серце!

І позбав від цієй нечистоти,

Щоб проснувся здоровим я перцем!