Сливи

Сливи, сливи,

Які ви щасливі,

Ростете собі тихо,

Не знаючи лиха,

Крім вітру і зливи.

І вам неважливо,

Що поруч війна,

У вас ціль одна —

Дозріти до строку,

Бути нівроку,

Стиглими й смачними,

Приємно-запашними.

А потім все спочатку.

Зриває вас дівчатко,

Кладе в відро залізне

Угорку завжди пізню.

Здіймається драбиной

До самої вершини,

Аж поки всі не зірве,

Зависнувши над прірвой.

А потім зістрибне,

Бо все в житті мине.

І ви минете, сливи,

Солодкі і щасливі.