I. ЧОРНІ ЗОРІ

Чорні зорі то смерть моя неминуча

Чорні зорі то очі твої невблаганні

Чорний пломінь жевріє в глибинах дрімучих

Все, що маю я ввірив тобі без вагання

До останнього подиху й серця удару,

До останнього спалаху щастя земного 

У обіймах твоїх чорнозоряних марень

Все, що мною звалось, хай розтане, як спогад

Чорні зорі - танок в безкінечнім падінні

В неосяжних проваллях без дна і без краю

Чорні зорі - прокляття моє і спасіння

Та направду єдине, що значення має

І хоч простір та час пролягають між нами

Із блідої пітьми, мов видіння в пустелі

Кожну ніч наді мною, розп'ятому снами,

Чорні плями вогнів проступають крізь стелю

Квіти зла, що буяють одвіку -

Чорні зорі без назви та ліку

Із циклу "Флора" 2026