IV. ЗАОБРІЙ
1009
То наодинці, то з юрбою
Під неосяжно синім небом
Чи то женусь я за собою
Чи то тікаю я від себе
Де дім мій, де мої пороги?
День зо днем згадую насилу
Ліниво стелиться дорога
В міражну безвість небосхилу
Нехай, нехай життя безпутнє
Поволі лине тінню хмари
Се тільки передсмертні мари
Се тільки спогад про майбутнє
Із циклу "Флора" 2026
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯