ДНО

Тут питання є однО:

Чи нащупав я вже дно?

Чи ще досі я сповзаю

В ситуацію-лайно?

Кажуть, що у кожну кризу,

Хоч і зносить з хвилерізу,

Всесвіт надає нам шанс.

І якщо не нализався

З горя пляшкою горілки,

Не усрався/обісцявся,

Жваві маєш ти гомілки,

То, уміло маневруя,

Чи веслом, чи ,може, хуєм

ДоведЕш Ти долі так,

Що без тебе аж ніяк.

Усміхнеться доля мило,

Знову в сраку встрОмить шило

Й виконає реверанс.

Як теорія, красиво

Виглядає ця ідея.

А насправді косо-криво

З ситуацієй моєю.

Як би світу не всміхався,

Й не плекав добро у серці,

Бути чемним намагався,

Навіть трохи аж загрався,

А життя підсипе перцю!

І ось знову: як так вийшло?

Вроді все було гаразд,

А мені насрав під двері

Невідомий підарас!

І машина моя здохла,

І здоров'я не в пізду,

І себе, щоб пожаліти,

Завжди привід я знайду!

Тож питання звучить прямо:

Де єбучєє те дно,

Що приводить нас до тями

Та лікує заодно?

Ну а відповідь, мов вітер

В голові моїй вже свище:

Досить для вірша вже літер,

Подивись в бік кладовИща.....