Твоя

Твоя «ніхто» тепер тобі не пише.

Ну як тобі живеться, розкажи

Коли дзвінки не розривають тишу?.

Тепер навік вже розійшлись стежки.

Та «не твоя» тепер більше не курить,

Майже не снишся і забула смак

Тих губ, що так безжально дурять.

Без тебе як вона? А знаєш... Та ніяк

Все ще болить, що хочеться кричати,

Кусати губи, розірвати вщент

Про тебе згадку. Ти ще досі втрата,

Яка колись була «він мій презент».

Вона все пам'ятає, та навіщо?

Як зникне чи згадаєш ти ім'я,

Тієї, що готова бути місцем,

Яке ти назовеш «моя сім'я»

Тієї, що розбитися готова,

Лиш щоб торкнутись знов твоїх плечей.

Для неї монолог - це теж розмова,

Коли не спить вже декілька ночей.

Твоя безстрашна накінець зламалась.

Чи справиться? Та звісно, все пройде.

Та не забуде, як сама зосталась

В момент, коли чекала «як твій день?»..