Згнили

Дитя згнило і потонуло в забутті,

Прийшов вже час зіткнутись із долею.

Доля, що у кожного в житті,

Створення себе з новою алегорією.

Коли ви вже відкинули рештки,

Що були до цього суто Вами,

Ви пригадаєте дорослі голоси,

Що завжди були поруч з нами.

І тисячі порад хотілось би почути

До того, як вступили ми в цвяхи.

Але прийшов вже час розлуки

З буднями спокійнішими, що вже згнили.