У зів'ялому листі

Лишіть мене лежати у зів'ялому листі

Кохана, прибери з лиця свої легенькі кисті

Нехай обгорне моє тіло сірий спокій

Прошу, залиш мій розум у прірві глибокій

Не чіпай мене руками,

Поріс я гниллю під листвою.

Не вкривай мене сльозами,

У снах побуду я з тобою.

Викривши серце, я зроблю ласку усім.

Ті, хто узріють нутро моє віднайдуть дім.

Можливо я сенсу в житті й не набув

Байдуже вже, бо мрії усі в листі я забув.

Забудь ті страшні спазми,

Давно я вже лежу без руху.

Не вдихай мої міазми,

Моя плоть уже позбулась духу.

Холод забрав молоде листя з дерев,

Брунатні листки знають те, як я помер.

Сіра земля мене приймати не хоче,

Корінь глибокий мені звідти вже не шепоче.

Попіл мій пусти по вітру,

Раз вже забрала моє тіло собі.

Не хочу бачити ту святу митру,

Краще лежати буду в багні.

Не побачу я ні світла святого в кінці,

Ні раю небесного у златій ранковій росі.

У останньому блиці я побачу одне,

І це твої обриси, що сформують лице.