А ти знаєш....

​А ти знаєш — з тобою цікаво,

Бо твій всесвіт достатньо яскравий!

Ти зимою відвідуєш літо

І з зірками, і з сонцем на «ти»... ти

​А ти знаєш — ти вабиш, як книга:

Що відкрила й завмерла, мов крига...

Та при тому і танеш, як лава.

Розумію: от тут я пропала.

​Я ковтаю тебе, ті сторінки,

Прагну я зберегти до краплинки!

Поєднайся зі мною, мов зірка,

Що спішить до Чорнющої-Чорної дірки.