Рarallelos

Ранок прийшов майже несподівано. Майже. Чоловік все ще спав. 6 ранку. Звісно, раніше сьомої він не прокидався. Вона встала. Накинувши легкий кардиган на плечі, вона пройшла коридором. Вона не пішла на кухню варити звичну каву. Тихо відчинила двері в його кабінет. Світло ранкового сонця тільки-но починало чіплятися за дахи сусідніх будинків. На столі лежав його робочий планшет і стос якихось паперів з погодженнями та службовими записками.

Марія сіла у шкіряне крісло. Торкнулася пальцями клавіатури. Екран спалахнув м’яким світлом. Попереду був новий день, і вперше за двадцять років цей день належав виключно їй.

Він прокинувся. Заварив собі кави та зробив гарячі бутерброди. Три. Два для себе., один для неї. Як завжди. Вона кави не пила. Зранку жінка надавала перевагу грейпфрутовому соку. Він це знав. Хотів налити. Дістав стакан. Поставив на стіл біля її тарілки з бутербродом. Зазирнув у холодильник. Соку не знайшов. Здивувався. Вона завжди дбала про те, щоб все необхідне було в холодильнику. Сьогодні – майже порожній холодильник. Майже.

Він почув клацання кнопки мишки. Піднявся до кабінету. Побачив її. Покликав тихо. Вона не відповіла. Увійшов. Підійшов близько. Вона не помітила. Чоловік зазирнув їй через плече на екран. Посміхнувся кутиком губ. Подивився на дружину. Вона була там. Вся в процесі дослідження. Він знав цей стан. Кивнув головою та пішов геть.

Він лишив її сніданок. Вона ж має колись вийти з того стану. Він вийшов у свій світ буденності. Вечір. Він побачить її ввечері.