Ші

А написано явно без ші,відчувається стиль автора.

Ви вже мене добре знаєте)

Та здається , що є таке.

Цікаво вийшло. Ніколи б не подумав, що про ШІ можна написати настільки просто й водночас по-своєму кумедно.

Про ші я і не таке можу написати)

Я згодна, те ші, що у серці треба випускати на волю) ну а ші загалом - є хорошим інструментом.

Не можна випускати, раптом втече, Хай краще розпеченим залізом пече, Боляче, але поруч, завжди можна торкнутись, Довго дивитись і не мати сили відвернутись. Врешті покинути, замкнувши на замок Величний із ші у вічному полоні замок. Зрідка повертатись, щоб помилуватись. Випустити ші неможливо, годі і намагатись.

Ну хай буде неможливо)