Пробач, Тарасе

Пробач, Тарасе, не журися,

Ти — Батько наш, та вже часи нові.

У боротьбі заради боротьби —

Не так уже й багато сенсу.

А от ідеї головної не було…

На жаль, ще й досі пустота!

Ти закликав: «Борітеся — поборете!»

Я ж додам: вмикайте спершу розум.

Нам ще до сили треба мудрість вікова.

Ідей і досі в нас катма,

Лише: «Колись, і хтось, аж потім…»

Бо в головах чужинська маячня

Пустила корінь і панує як своя.

Ідея — в об'єднанні всіх довкола,

Бо лише в ній є процвітання і життя.

А ці слова найважливіші нині —

Любити неньку варто так,

Щоб було потім кому жити.

Бо ненька без своїх дітей — то вже чужа земля.